Карпати

---

 

Велика гірська система Карпат починається недалеко від Братіслави (Словаччина) і закінчується на південному сході поблизу Залізних воріт (Румунія). Довжина Карпат приблизно 1500 км.

Дугою із трьох сторін оточують вони Середньоєвропейську низовину. У північно-західній частині їхня ширина становить 240 км, у південно-західній - 340, а в північно-східній, де розташовані Українські Карпати, вона звужується до 100-120 км.

Залежно від розташування, біогеографічного районування та особливостей Карпати поділяють на Західні, Східні і Південні. Західні - розташовані на території Словаччини, Чехії, Польщі і, частково, Угорщини, де й є найвищий пункт Карпат - гора Герлах (2655 м). Південні - меридіально розкинулися на території Румунії. Східні (за винятком Східних Бескидів, що у Словаччині та Польщі, а також Семиградських гір, що у Румунії) - на території України.

Середня висота Українських Карпат - 1000 м. На них припадає 10,3% площі усіх Карпат і 3,5% території України. Простягаються вони з північного заходу на південний схід майже на 280 км, середня ширина - 100 км. Найвища вершина - гора Говерла (2061 м). В межах України Карпати ділять на: зовнішні (Скибові) - Бескиди, Горгани і Покутсько-Буковинські Карпати; централь-ні або Верховинські; внутрішні або Полонинсько-Чорногірські.

 

Карпатська гірська споруда є частиною Альпійської (або Середземноморської) складчатої системи, яка розвинена в Південній Європі, Північній Африці і дальше через Малу та Середню Азію аж у Гімалаї. Враховуючи той факт, що складчаті споруди утворюються внаслідок горотворчих процесів у геосинкліналях, можна говорити про два етапи геологічного розвитку Карпатської гірської споруди, а саме – геосинклінальний і орогенний. Отже, Альпійська (або Середземноморська) складчата область виникнула на основі Альпійської (або Середземноморської) геосинклінальної області. Альпійську (або Середземноморську) складчату споруду з півдня обмежує Африкансько-Аравійська платформа, а з півночі – Східно-Європейська платформа та Західно-Європейська плита. Карпатська гірська система є частиною північного відгалуження Альпійської складчатої споруди; до складу північного відгалуження крім Карпат входять Австрійські Альпи, Балканіди, Понтіди в Північній Туреччині та Ельбрус у Північному Ірані.

Українські Карпати займають проміжне положення між Східними (Румунськими) і Західними (Польськими і Словацькими) Карпатами і разом з ними утворюють важливий елемент північного відгалуження Альпійської складчатої системи.

В структурі Карпатської гірської споруди виділяються два головні елементи – Зовнішні (Флішеві) і  Внутрішні Карпати. На території України знаходяться в основному Зовнішні (Флішеві) Карпати, а Внутрішні (Татро-Вепориди), що добре виражені далі на захід, занурені тут на великі глибини і їх південно-східне закінчення встановлене свердловинами лише у фундаменті Закарпатського прогину.

З півночі Карпати обмежені Передкарпатським передовим прогином, в структурі якого чітко виділяються дві зони – Внутрішня (Бориславсько-Покутська) і Зовнішня (Більче-Волицька), які різко відрізняються між собою історією геологічного розвитку, а значить і формаційним змістом.

Перша з них закладена на флішевій основі, друга – на опущеному краю Східно-Європейської платформи.

У будові флішевих Карпат виділяється три основні структурно-тектонічні зони – Скибова, Чорногорсько-Дуклянсько-Кросненська, Рахівська, а у Внутрішніх – Пенінська, Мармарошська, Закарпатський прогин і Мармарошський кристалічний масив.

Виникненню цих вузьких, витягнутих вздовж загальнокарпатського простягання структурно-тектонічних одиниць, передувало розділення дна Карпатського геосинклінального моря на окремі, порівняно вузькі, трогоподібні басейни такої ж орієнтації. Вони характеризувалися різними тектонічними режимами і палеогеографічними умовами, завдяки чому одновікові відклади тут фаціально відрізняються і містять різну палеобіоту.

Західні Карпати починаються у Віденському басейні, але про співвідношення їх з Альпами говорити щось конкретне поки що неможливо, так як перехідні між ними ланки знаходяться на великих глибинах під потужними товщами неогену. З цього питання у різних дослідників існує декілька гіпотез. В структурі як Західних, так і Східних Карпат виділяється два головних елементи – Зовнішні (або Флішеві) і Внутрішні Карпати, а також Передкарпатський передовий прогин, який є безпосереднім продовженням Передальпійського передового прогину і який облямовує Карпатську гірську систему з північно-східного, тобто з зовнішнього боку.

Парк “Карпатський”

Заснований у 1980 році. Загальна площа 50,3 тис. га. Вершина Говерли - це своєрідний символ величі і гордості України. Якщо піднятися на неї, то перед очима відкривається панорама простору і незрівнянна краса одного з найбільших в Україні Карпатського національного природного парку, що успадкував свою назву від Карпатської гірської ландшафтної країни.  Основне завдання парку полягає у збереженні красивої і неповторної природи східного макросхилу Українських Карпат, його гірських і долинно-річкових ландшафтів, цінних історичних, архітектурних та етнографічнихпам'яток.

Карпатський біосферний заповідник

Створений у 1968 році. Загальна площа парку становить 57880 гектарiв, налічується шість вiдокремлених масивiв та ботанічні заказники державного значення “Чорна Гора” і “Юлівська Гора”. Вони розмiщені на територiї Рахiвського, Тячiвського, Хустського та Виноградівського районiв Закарпатської областi в межах висот від 180 до 2061 м. Тут представленi найкраще збереженi карпатськi екосистеми, якi є сховищами для багатьох рiдкiсних і зникаючих видiв рослин і тварин, занесених до Червоної книги України .

Парк "Сколівські Бескиди"

Створений у 1999 році. Загальна площа 35 684 га. Є в Карпатах особливе місце, край мальовничих середньогірських ландшафтів, дрімучих лісів, стрімких схилів і диких звірів - Сколівські Бескиди. До парку увійшли лісовий заказник "Сколівський"; ландшафтні заказники "Зелемінь","Майдан"; заповідні урочища "Дубинське", "Сопіт", "Журавлине".

 

Вижницький національний природний парк

Заснований у 1995 році. Загальна площа 7928,4 га Тут, на порівняно незначній території, сконцентровані всі принади й чари природи: урвища Дністровського каньйо-ну, смарагдові шати Хотинської та Чернівецької височин, сріблясті плеса бурхливих Прута й Черемоша, таємничі печери і підземелля, галасливі водоспади. А найкраща окраса краю - чарівні у будь-яку пору року Карпати з усталеним яскравим етнографічним колоритом гуцульського ландшафту, м'яких контурів гір, смарагдово-синіх хвиль смерекових лісів та полонин, чепурних будиночків.

Заповідник Горгани

Скибові Горгани – оригінальна система гірських хребтів, розташована в південно-західній частині Івано-Франківської області у фізико-географічному районі Довбушанських Ґорґан - найнедоступнішій високогірній і кам'янистій його частині.

З метою збереження їхніх унікальних природних ландшафтів  та екосистем у 1996 році був заснований державний природний заповідник “Ґорґани” на площі 5344,5 га, на території якого розвинута досить густа річкова мережа, зумовлена великою кількістю річних опадів та гірським рельєфом.

Заповідник розташований в басейні р.Бистриці Надвірнянськоі та перетинається її численними притоками: Зубрівкою, Довжинцем, Зеленицею, Джурджинцем, Черникою, Сітним та іншими. Русла рік і струмків кам’янисті, вкриті галькою і валунами різних розмірів. Води рік і потоків прісні, слабко мінералізовані, переважно карбонатно-кальцієві.

 

 

 

Матеріал взято із сайту: "Українські Карпати"